Найчастіше до завороту призводять спайки в черевній порожнині, які утворюються в результаті запальних процесів або хірургічного втручання із залученням черевної порожнини.
В результаті формування спайок відбувається здавлювання кишки, тим самим порушується пересування їжі по кишечнику, тобто утворюється непрохідність кишечника. Нерідко причиною непрохідності може бути грижа, інвагінація кишок, наявність пухлинних утворень на кишечнику.
Існує заворот кишок, причини якого криються в неправильному прийомі їжі, а саме в тих випадках, коли за тривалим голодуванням слідує переїдання.
Заворот сигмоподібної кишки може наступити в результаті запорів в хронічній формі. У дітей ці обидві патології також можуть зустрічатися.
Причини завороту кишок у дітей досить різноманітні: це може бути травма живота, різкий поворот тулуба, запори, глисти і т.д. Як і у дорослих, заворот кишечника у дітей може стати наслідком пухлин і спайок. Від чого буває подібне захворювання у немовлят? Причиною утворення завороту у немовлят може стати вроджена патологія або різкий перехід на молочні суміші після грудного вигодовування.
СИМПТОМИ ЗАВОРОТУ КИШОК
Основний симптом є переймоподібний, поступово наростаючий біль в животі, який через деякий час стає постійним.
Наступний симптом - відсутність стільця і газів. У деяких випадках гази можуть відходити, але стільця при цьому немає. Надалі спостерігається загальне погіршення стану, здуття живота, нудота і блювота. Може виникати ущільнення або, навпаки, аномальна м'якість окремих ділянок.
Заворот тонкої кишки дає найбільш важкі і бурхливі симптоми. Біль в області пупка швидко наростає, спостерігається здуття живота, нудота, блювота, блідість, зниження артеріального тиску, тахікардія.
Завороту сигмовидної кишки часто передують хронічні запори і напади болю (так звані неповні завороти).
ДІАГНОСТИКА ЗАВОРОТУ КИШОК
Точний діагноз зазвичай встановлюють при аналізі оглядової рентгенограми і особливо після барієвої клізми.
На оглядовому знімку видно розширена кишкова петля, переміщення кишки в незвичайному положенні, рівні повітря і рідини.
Контрастне дослідження дозволяє встановити приблизну локалізацію кишкової непрохідності.
ВИДИ ЗАХВОРЮВАННЯ
Розрізняють заворот тонкої, сигмоподібної і сліпої кишок.
Відносно часто зустрічається заворот сигмоподібної кишки. Він становить близько 50% від числа всіх заворотів. Займає третє місце серед усіх форм гострої непрохідності кишечника. Велике значення у виникненні і розвитку завороту сигмовидної кишки мають вроджені та набуті анатомічні особливості цього відділу кишечника.
Ця форма непрохідності кишечника, як правило, зустрічається у осіб похилого та старечого віку. Виникненню завороту сприяє довга петля сигмовидної кишки з довгою і вузькою біля основи брижі, спайки, що фіксують верхівку петлі кишки, рубцеві зміни кишкової стінки, рубцеве зморщування кореня брижі і сигмовидної кишки (рубцевий мезосигмоїдит).
Заворот тонкої кишки (ЗТК) зустрічається у близько 5% випадків. ЗТК зазвичай відбувається по ходу годинникової стрілки. Він, як правило, супроводжується вираженими порушеннями гомеостазу. Тяжкість захворювання залежить від рівня локалізації перешкоди і довжини залученої в заворот кишки і кута повороту. Чим більше поворотів здійснюють кишкові петлі, тим швидше і сильніше порушується кровообіг, швидше настає некроз і важчий перебіг захворювання.
Відносно рідко зустрічається заворот сліпої кишка (ЗСК) .При ЗСК, слід зазначити наявність спільного з клубової кишкою брижі, подовження і збільшення СКА, який настає з віком, а також внаслідок хронічного коліту, що супроводжує: запор, застій калових мас, рясне газоутворення. Мають значення також спайки, тяжі, які зближують відповідні відрізки кішечника.
Розрізняють три основних види ЗСК:
1) ЗСК разом з клубовою кишкою навколо їх загальної брижі;
2) ЗСК навколо її поздовжньої осі;
3) ЗСК навколо її поперечної осі.
ДІЇ ПАЦІЄНТА
При виникненні підозри на наявність у людини цієї патології слід негайно звернутися за допомогою до фахівця, так як прогноз без проведення відповідного лікування - несприятливий: хвороба в цьому випадку може стати причиною смерті пацієнта.
ЛІКУВАННЯ ЗАВОРОТУ КИШОК
При завороті тонкої кишки швидко настає її гангрена. Тому особливе значення має рання діагностика і невідкладна операція. Операція полягає в ліквідації завороту або, частіше, в резекції кишки з накладенням анастомозу.
При завороті сигмовидної ободової кишки можна зробити спробу розправлення завороту за допомогою колоноскопа. Якщо апарат вдається провести через перекручений сегмент кишки, то відбувається відходження рідини і газу, після чого настає швидке поліпшення стану хворого.
УСКЛАДНЕННЯ
В результаті завороту кишок висока небезпека калового перитоніту в зв'язку з не виключеною можливістю некрозу перекрученої ділянки кишки.
ПРОФІЛАКТИКА
З метою профілактики рецидиву захворювання сигмовидної кишки застосовують її фіксацію до черевної стінки. При гангрені сигмоподібної кишки і при її резекції по Гартману летальність становить 27,5%. При резекції життєздатної кишки летальність становить 13,4%, при простій деторсії - 21,4%, а при деторсії з оплікаціею і фіксацією - 21%.
Також для профілактики виникнення симптомів завороту кишок слід переглянути раціон свого харчування. З раціону слід виключити велику кількість рослинної їжі, що містить грубу клітковину.
Харчування має бути раціональним, без переїдання.
