Може викликатися з різних причин. У деяких випадках причинами виступають інші захворювання, наприклад, виразка шлунку і дванадцятипалої кишки, гастрит, рак шлунка.
Іноді диспепсичні розлади виникають при стресах. Можливо, це пов'язано з тим, що при тривозі людина часто зітхає і заковтує великі порції повітря, що викликає розтягнення шлунка або кишечника. Так створюється розтягнення шлунково-кишковий тракт, виникає здуття. Крім того, емоційне перенапруження підсилює неприємні відчуття, пов'язані з диспепсією.
Причиною запальних захворювань шлунково-кишкового тракту (і пов'язаних з ними диспепсичних явищ) часто виступає гелікобактерна інфекція.
Розвитку диспепсії сприяє неправильне харчування.
Зокрема:
- надмірне споживання рослинних вуглеводів призводить до розвитку бродильної диспепсії;
- при зловживанні жирної їжі розвивається жирова диспепсія;
- при надмірному вживанні білкової їжі розвивається гнильна диспепсія.
СИМПТОМИ ДИСПЕПСІЇ
Основними симптомами диспепсії є біль і дискомфорт у верхній частині живота, грудної клітки.
Нерідко диспепсію супроводжує здуття і виражені кишкові звуки. У деяких випадках прийом їжі погіршує симптоми захворювання, а у деяких хворих - зменшує. Також диспепсія може призводити до погіршення апетиту, запорів, діареї, нудоти, блювоти і метеоризму.
ДІАГНОСТИКА ДИСПЕПСІЇ
На розсуд лікаря при диспепсичних розладах можуть бути призначені наступні методи дослідження:
- Езофагогастродуоденоскопія;
- Ультразвукове дослідження;
- Клінічний і біохімічний аналізи крові;
- Рентгенологічне дослідження;
- Електрогастроентерографія;
- Добове моніторування кислотності шлунка;
- Сцинтиграфія шлунка;
- Аналізи на визначення хелікобактерної інфекції;
- Езофагоманометрія;
- Антродуоденальний манометр;
- Інші методи дослідження.
Іноді диспепсія свідчить про розвиток іншого захворювання, тому тривала диспепсія повинна бути приводом для проведення інших досліджень.
ВИДИ ЗАХВОРЮВАННЯ
Диспепсія може бути органічною і функціональною.
У першому випадку причиною диспепсії виступають такі захворювання, як виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний панкреатит, жовчнокам'яна хвороба, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та інші.
Функціональна диспепсія встановлюється при наявності трьох умов:
- Постійні симптоми, які тривають більше 12 тижнів протягом року;
- Відсутність органічних уражень шлунково-кишкового тракту;
- Симптоми не вщухають після дефекації.
ДІЇ ПАЦІЄНТА ПРИ ДИСПЕПСІЇ
При появі симптомів диспепсії в першу чергу слід проаналізувати можливі причини такого стану.
Якщо об'єктивних причин (погане харчування, переїдання і так далі) немає, то слід звернутися до лікаря і пройти всі необхідні дослідження.
ЛІКУВАННЯ ДИСПЕПСІЇ
Лікування диспепсії має бути комплексним, з урахуванням всіх можливих причинних захворювань.
Лікування включає в себе не тільки застосування медикаментозних засобів, адсорбентів на перших порах, але і дотримання дієтичного харчування (надалі - дотримання принципів збалансованого харчування).
Залежно від причин диспепсії лікарська терапія може включати в себе прийом антацидних препаратів, прокінетиків, антисекреторних медикаментів, антибіотиків (для усунення хелікобактерної інфекції) і ліків, що стимулюють моторику кишечнику (трімедат).
УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ДИСПЕПСІЇ
Диспепсія може ускладнюватися наступними станами:
- Різке зниження маси тіла;
- Тривале погіршення апетиту;
- Синдром Мелорі-Вейса - розрив слизової оболонки нижнього відділу стравоходу з подальшою шлунковою кровотечею. Даний стан може загрожувати життю хворого.
ПРОФІЛАКТИКА ДИСПЕПСІЇ
Профілактика диспепсії зводиться до своєчасного лікування запальних захворювань травного тракту.
Здорове харчування, відмова від шкідливих звичок також знизять ймовірність розвитку диспепсичних розладів.
