Найбільш частою причиною виникнення дисбактеріозу є застосування антибактеріальних препаратів. Причиною розвитку дисбіза кишечника також можуть бути тривала гормональна терапія, кишкові інфекції, захворювання травного тракту (панкреатит, гастрит, гастроентерит, коліт, холецистит), шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем), неправильне харчування (недостатня кількість рослинної клітковини), сильні стреси, хірургічні втручання, паразитарні захворювання кишечника, старечий вік, недоношеність дітей.
Дисбактеріоз часто супроводжує стан імунодефіциту, які виникають при хіміотерапії, ВІЛ-інфекціях, деяких видах раку.
СИМПТОМИ ДИСБАКТЕРІОЗУ
Найбільш характерні симптоми дисбактеріозу:
- розлади стільця (запор, послаблення стільця, діарея),
- метеоризм (підвищене газоутворення),
- біль в животі (частіше тягне, розпирає, монотонна, іноді - колікоподібний, сильна),
- почуття переповнення в шлунку,
- нудота, відрижка, порушення апетиту.
При дисбактеріозі часто розвивається дефіцит вітамінів та інших біологічно активних речовин.
При дефіциті вітамінів виникає дратівливість, стомлюваність, заїди в куточках рота, сухість шкіри і слизових оболонок, запальні процеси в порожнині рота і на мові. На шкірі можуть розвиватися запальні процеси, псується зовнішній вигляд волосся і нігтів. Нерідко дисбактеріоз супроводжується алергічними реакціями (хронічна харчова кропив'янка).
ДІАГНОСТИКА ДИСБАКТЕРІОЗУ
Проводяться:
- бактеріологічний аналіз (дослідження фекальної мікрофлори);
- біохімічний експрес-метод визначення активності ферментів надосадової фракції фекалій;
- іонна хроматографія;
- високовольтний електрофорез на папері з метою виявлення β-аспартіллізіна, & beta; - аспартілгліціна, & beta; -аланіна, 5-аміновалеріановой і γ-аміномасляної кислот і ін.;
- газорідинна хроматографія;
- дослідження мікрофлори в біоптаті тонкої кишки, взятій в ході ендоскопічного дослідження.
Лабораторна діагностика зазвичай базується на мікробіологічному аналізі калу.
Мікробіологічними критеріями дисбактеріозу - служить зниження біфідолактобактерій, поява штамів зі зміненим властивостями, збільшення або зменшення ешерихій, підвищення кількості коків, виявлення умовно-патогенних грамнегативних паличок, гриби, клостридії.
ВИДИ ЗАХВОРЮВАННЯ
- компенсований дисбактеріоз кишечника;
- субкомпенсований дисбактеріоз кишечника;
- декомпенсований дисбактеріоз кишечника;
ДІЇ ПАЦІЄНТА
У раціон харчування необхідно включати продукти, інгредієнти яких засвоюються нормальною мікрофлорою, а також допомагають її відновленню. До них відносять, перш за все, кисломолочні продукти (кисле молоко, кефір, сир, йогурт).
Дієта повинна бути збалансована по білково-енергетичному складу, слід обов'язково включати харчові волокна. Виключає вживання алкоголю, копченості, гострії і жирної їжі, продукти, що підсилює бродильні процеси в кишечнику: домашні соління, солодощі, квашена капуста.
ЛІКУВАННЯ ДИСБАКТЕРІОЗУ
В першу чергу, необхідно усунути причини дисбактеріозу (лікування основного захворювання, нормалізація дієти, відмова від шкідливих звичок і т.д.).
Лікування проводиться препаратами, які містять ті бактерії, яких не вистачає (лактобактерії, біфідобактерії), як наприклад, біфідумбактерин та ін.
Призначають пребіотики - препарати, що сприяють росту і розмноженню мікроорганізмів, що входять до складу нормальної флори кишечника (лактулоза). Одночасно використовується заміщуючі препарати - ферменти хімічних реакцій травлення, які в нормі ферментує мікрофлора, а також препарати, що пригнічують розвиток конкурентів корисної мікрофлори.
Антибактеріальні препарати застосовуються при важкому ступені дисбактеріозу кишечника для знищення патогенної флори (доксициклін, цефуроксим, цефтріаксон, метронідазол).
Протигрибкові препарати (леворин) використовують у випадках, коли в калі виявляють дріжджеподібні гриби типу Кандида. Додатково для усунення симптомів диспепсії застосовують шлункові і кишкові травні ферменти, сорбенти (біле вугілля, активоване вугілля).
При необхідності призначають вітамінно-мінеральні комплекси.
УСКЛАДЕНЕННЯ ДИСБАКТЕРІОЗУ
- Хронічний ентероколіт (хронічне запалення тонкого і товстого кишечника, яке розвивається в результаті тривалого впливу патогенної флори кишечника).
- Дефіцит вітамінів і / або мікроелементів в організмі.
- Сепсис (розвивається при попаданні патогенної флори з кишечника в кров).
- Перитоніт (розвивається внаслідок агресивної дії патогенної мікрофлори на стінки кишечника з руйнуванням всіх його верств і вихід кишкового вмісту в черевну порожнину).
- Зниження імунного захисту та приєднання інших захворювань.
- Запалення органів травлення (гастродуоденіт, панкреатит) в результаті поширення патогенних мікроорганізмів.
- Зниження ваги в результаті порушеного травлення.
ПРОФІЛАКТИКА ДИСБАКТЕРІОЗУ
Правильне застосування антибіотиків відіграє найважливішу роль в профілактиці дисбактеріозу.
Антибіотики приймають строго за показаннями, відповідно результатів бактеріологічного дослідження і антибіотикограми. У разі, коли необхідна тривала антибіотикотерапія, паралельно застосовують пребіотики, періодично контролюють стан кишкової флори.
Для попередження дисбактеріозу рекомендовано збалансоване харчування, раціональний режим праці і відпочинку, своєчасне лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, відмова від шкідливих звичок.
