Велике італійське дослідження показало, що агоністи рецептора GLP-1 можуть приводити до ремісії діабету 2 типу у реальній практиці — за різними визначеннями ремісії цей показник досягає до 18,3 %.
Що це за дослідження
Дослідники проаналізували дані 14 141 пацієнта з діабетом 2 типу, які почали терапію GLP-1-агоністами у період з 2010 по 2022 рік. Середній вік учасників становив ~60 років, тривалість діабету — близько 10 років, індекс маси тіла (ІМТ) — ~32 кг/м², а стартовий HbA1c — 8,1 %. Використовувалися препарати: дулоглутид, ліраглутід, семаглутід, ексенатид, ліксісенатид.
Частота та тривалість ремісії
Після середнього терміну спостереження 4 роки ремісія за різними визначеннями склала: ~5,8 % (R1), ~6,2 % (R2), ~12,2 % (R3) і до ~18,3 % (R4). Середній час до настання ремісії — приблизно 6 місяців. Найтриваліші періоди ремісії спостерігалися за визначеннями R3 (~9,3 місяця) і R4 (~10,1 місяця).
Фактори, пов’язані з ремісією
Ймовірність ремісії була вищою у пацієнтів з коротшою історією діабету, з більшим ІМТ, меншою кількістю ускладнень і нижчим початковим прийомом інсуліну чи SGLT2-інгібіторів.
У тих, хто досяг ремісії, спостерігалися помірні покращення: середнє зниження ваги (~2 кг), зниження HbA1c приблизно на 0,9–1,0%, зниження артеріального тиску та тригліцеридів.
Позитивні клінічні ефекти
При визначенні R3 ремісії також були пов’язані з повільнішим прогресуванням мікроангіопатії (наприклад, альбумінурії) — близько на 30% порівняно з пацієнтами без ремісії.
Крім того, пацієнти з ремісією за R3 мали нижчий ризик серцево-судинних подій (коефіцієнт ризику ~0,65), що вказує на потенційний довготривалий профілактичний ефект.
Обмеження та застереження
Автори визнають, що дослідження має обмеження — це ретроспективне спостереження, можливі упередження вибірки, і те, що пацієнти могли змінювати тип GLP-1-агоніста під час спостереження.
Також невідомо, наскільки стабільною буде ремісія після відміни або зниження дози препарату, оскільки це не рандомізоване дослідження.
Клінічне значення
Ці результати вказують на те, що ремісія діабету 2 типу може бути реальним клінічним пріоритетом для певної групи пацієнтів, особливо за умови раннього початку терапії GLP-1 і відсутності важких ускладнень.
Такі дані можуть змінити підходи до лікування діабету — не лише контролювати глікемію, а й прагнути ремісії у пацієнтів, які відповідають певним критеріям.
