Версія для друку

БРАЙДАН®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Н.В.Органон/Органон (Ірландія) Лтд., Нідерланди/Ірландія

Міжнародна непатентована назва: Sugammadex

АТ код: V03AB35

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 100 мг/мл по 2 мл або по 5 мл у флаконах № 10

Діючі речовини: 1 мл розчину містить 100 мг сугамадексу

Допоміжні речовини: натрію гідроксид та/або кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група: Антидоти

Показання: Реверсія нейром'язової блокади, спричиненої рокуронієм або верокуронієм.
У педіатрії сугамадекс рекомендується для застосування у дітей лише для стандартної реверсії блокади, спричиненої рокуронієм.

Умови відпуску: за рецептом (тільки в умовах стаціонару)

Терміни зберігання:

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10458/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БРАЙДАН®

(BRIDAN®)

 

Склад:

діюча речовина: sugammadex (сугамадекс);

1 мл розчину містить 100 мг сугамадексу;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антидоти. Код АТС V03A B35.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Реверсія нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм або верокуронієм.

У педіатрії сугамадекс рекомендується застосовувати дітям лише для стандартної реверсії блокади, спричиненої рокуронієм.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Шлях уведення. Сугамадекс застосовують внутрішньовенно у вигляді одноразової болюсної ін’єкції. Болюсну ін’єкцію необхідно зробити швидко, протягом 10 с, безпосередньо у вену або в існуючу систему для внутрішньовенного введення.

Під час клінічних досліджень введення сугамадексу здійснювалося лише у вигляді одноразової болюсної ін’єкції.

Препарат застосовується тільки лікарем-анестезіологом чи під його наглядом.

Рекомендується використання відповідної техніки нейром’язового моніторингу для спостереження за відновленням після нейром’язової блокади.

Рекомендовано спостерігати за пацієнтом у післяопераційний період для запобігання випадкам відновлення блокади.

При парентеральному введенні протягом наступних 6 годин деяких лікарських засобів, що можуть спричинити взаємодію за типом заміщення, необхідно спостерігати за пацієнтом щодо симптомів поновлення блокади.

Рекомендована доза сугамадексу залежить від рівня нейром’язової блокади, яка повинна бути реверсована, та не залежить від режиму анестезії.

Сугамадекс можена застосовувати для реверсії різних ступенів глибини нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм або верокуронієм.

 

Дорослі.

Стандартна реверсія нейром’язової блокади.

Рекомендована доза сугамадексу при відновленні, що досягає рівня 1-2 посттетанічних скорочень при блокаді, спричиненій рокуронієм або верокуронієм, становить 4,0 мг/кг маси тіла. Середній час відновлення відношення T4/T1 до 0,9 ­– близько 3 хв.

Рекомендована доза препарату при виникненні спонтанного відновлення повторної появи Т2 при блокаді, спричиненій рокуронієм або верокуронієм, становить 2 мг/кг маси тіла. Середній час відновлення відношення T4/T1 до 0,9 ­– близько 2 хв.

При застосуванні рекомендованих доз для стандартної реверсії відновлення відношення T4/T1 до 0,9 відбувається швидше, якщо нейром’язова блокада спричинена рокуронієм, а не верокуронієм.

 

Негайна реверсія нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм.

При виникненні необхідності негайної реверсії нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм, рекомендована доза сугамадексу становить 16 мг/кг маси тіла. При застосуванні 16 мг/кг сугамадексу через 3 хв після болюсної дози 1,2 мг/кг рокуронію броміду середній час відновлення відношення T4/T1 до 0,9 становить близько 1,5 хв.

 

Немає даних щодо застосування сугамадексу для негайної реверсії блокади, спричиненої верокуронієм.

 

Повторне введення сугамадексу.

Повторне введення сугамадексу в дозі 4 мг/кг рекомендується у виняткових ситуаціях поновлення нейром’язової блокади в післяопераційний період після початкової дози сугамадексу 2 мг/кг або 4 мг/кг. За пацієнтом необхідно ретельно спостерігати, щоб упевнитись у повному відновленні нейром’язової функції.

 

Повторне введення рокуронію або верокуронію після застосування сугамадексу.

Необхідно взяти до уваги час очікування, що становить 24 години.

 

Ниркова недостатність.

При нирковій недостатності легкого чи помірного ступеня (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв та < 80 мл/хв) рекомендовані дози є такими ж, як і для дорослих з нормальною функцією нирок.

Застосування сугамадексу пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (включаючи пацієнтів, що потребують діалізу (кліренс креатиніну < 30 мл/хв)) не рекомендується.

Дослідження за участі пацієнтів з гострою нирковою недостатністю не дали достатніх даних щодо безпеки застосування сугамадексу пацієнтам цієї категорії.

 

Пацієнти літнього віку.

Після введення сугамадексу при повторній появі Т2 при блокаді, спричиненій рокуронієм, середній час відновлення відношення T4/T1 до 0,9 у дорослих (18-64 роки) становив 2,2 хв, у пацієнтів літнього віку (65-74 роки) – 2,6 хв, у пацієнтів віком від 75 років – 3,6 хв. Незважаючи на те, що у пацієнтів літнього віку час відновлення уповільнюється, рекомендована доза сугамадексу є такою самою, як і для дорослих пацієнтів.

 

Пацієнти з ожирінням.

У пацієнтів з ожирінням рекомендована доза сугамадексу є такою ж, як і для дорослих пацієнтів, та має базуватися на фактичній масі тіла.

 

Печінкова недостатність.

Необхідності в корекції дози при печінковій недостатності легкого та помірного ступеня немає, оскільки сугамадекс переважно екскретується нирками.

Дослідження пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилися. Необхідно бути обережними, розглядаючи можливість застосування сугамадуксу пацієнтам з гострою печінковою недостатністю або пацієнтам, у яких печінкова недостатність супроводжується коагулопатією.

 

Сугамадекс можна вводити у лінію з інфузіями таких розчинів: 0,9 % розчин натрію хлориду (9 мг/мл), 5 % розчин глюкози (50 мг/мл), 0,45 % розчин натрію хлориду (4,5 мг/мл) та 2,5 % розчин глюкози (25 мг/мл), розчин Рінгера з лактатом, розчин Рінгера, 5 % розчин глюкози (50 мг/мл) у 0,9 % розчині натрію хлориду (9 мг/мл).

Для застосування дітям Брайдан® можна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду до концентрації 10 мг/мл.

Невикористаний розчин слід знищити.

 

 

Побічні реакції.

Безпечність сугамадексу оцінювали, базуючись на єдиній базі даних безпечності, що містить інформацію про близько 1700 пацієнтів та 200 здорових добровольців. Найчастіше повідомлялося про побічні реакції у пацієнтів з ускладненнями під час анастезії (часто  (≥1/100, <1/10)).

У таблиці нижче наведені побічні реакції відповідно до системи органів та частоти виникнення:

Система органів

Частота виникнення

Побічна реакція

Імунна система

Рідко (≥ 1/1000, < 1/100)

Реакції підвищеної чутливості

Загальні (ускладнення при анастезії)

Часто (≥ 1/100, < 1/10)

Ускладнення при анестезії

Рідко (≥ 1/1000, < 1/100)

Небажаний прихід до свідомості під час анестезії

 

Ускладнення при анестезії.

Ускладнення при анестезії, що вказують на відновлення нейром’язової функції, включають рухи тіла, кашель під час процедури анестезії або під час самої операції, гримаси або смоктання ендотрахеальної трубки.

 

Прихід до свідомості.

При лікуванні сугамадексом повідомлялося про декілька випадків приходу до свідомості під час анастезії. Відношення до сугамадексу не встановлено.

 

Відновлення нейром’язової блокади.

У базі даних об’єднаних I-III фаз досліджень із групою плацебо випадки відновлення нейром’язової блокади, що були встановлені при моніторингу нейром’язової функції, становили 2 % при застосуванні сугамадексу та 0 % при застосуванні плацебо.

Фактично всі ці випадки виникали під час досліджень щодо підбору дози, при введенні доз, нижчих від оптимальних (менше 2 мг/кг).

 

Реакції підвищеної чутливості до препарату.

Реакції підвищеної чутливості (включаючи анафілаксію) відзначалися у деяких пацієнтів та добровольців. У ході клінічних досліджень за участі пацієнтів, які потребують хірургічного втручання, про ці реакції повідомлялося нечасто і для постмаркетингових звітів частота невідома.

Ці реакції були різними: від ізольованих шкірних реакцій до серйозних системних реакцій (анафілаксія, анафілактичний шок) – і розвивалися у пацієнтів без попереднього застосування сугамадексу.

Симптоми, пов'язані з цими реакціями, можуть включати: приливи жару, кропив’янку, еритематозне висипання, (тяжку) гіпотензію, тахікардію і набряк язика та глотки.

 

Пацієнти із захворюванням легень.

Під час одного клінічного дослідження за участі пацієнтів з легеневими ускладненнями в анамнезі повідомлялося про бронхоспазм як можливу побічну реакцію у декількох пацієнтів, але казуальний зв’язок повністю не був встановлений. Лікар має бути проінформований про можливий розвиток бронхоспазму.

 

Обмежена інформація з бази даних передбачає, що безпечність сугамадексу (у дозах до
4 мг/мг) для дітей є аналогічною безпечності для дорослих.

 

Передозування.

У ході клінічних досліджень повідомлялося про один випадок застосування сугамадексу в дозі 40 мг/кг без розвитку значимих побічних реакцій. Під час досліджень щодо толерантності у людини сугамадекс застосовували у дозі 96 мг/кг, при цьому не повідомлялося ні про розвиток дозозалежних побічних реакцій, ні про розвиток серйозних побічних реакцій.

Сугамадекс можна виводити з організму за допомогою гемодіалізу з використанням високопоточного фільтра, але не з використанням низькопоточного фільтра. За даними  клінічних досліджень, концентрація сугамадексу в плазмі зменшувалася при використані високопоточного фільтру на 70 % після 3–6 годин діалізу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічна інформація щодо застосування сугамадексу в період вагітності відсутня.

Дослідження на тваринах не показали безпосереднього чи опосередкованого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона, пологи чи постнатальний розвиток.

Вагітним жінкам сугамадекс необхідно застосовувати з обережністю.

Невідомо, чи проникає сугамадекс у грудне молоко людини.

Дослідження на тваринах показало, що сугамадекс проникає у грудне молоко. Оральна абсорбція циклодекстрину є низькою; не передбачається впливу на дитину при одноразовому введенні сугамадексу жінці в період годування груддю.

Сугамадекс можна застосовувати під час годування груддю.

 

Діти.

Інформація щодо застосування препарату дітям є обмеженою (одне дослідження щодо стандартної реверсії нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм при повторній появі Т2).

Для стандартної реверсії нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм при повторній появі Т2, рекомендована доза сугамадексу для дітей віком 2-17 років становить 2 мг/кг. Інші стандартні ситуації реверсії та негайна реверсія не досліджувались і тому не рекомендовані до отримання подальшої інформації.

Брайдан® 100 мг/мл для підвищення точності дозування для дітей може бути розведений до
10 мг/мл.

 

Новонароджені та діти віком до 2 років.

Існує дуже обмежений досвід щодо застосування сугамадексу дітям віком від 30 днів до
2 років. Застосування сугамадексу новонародженим віком до 30 днів не вивчали. Тому застосування сугамадексу цим категоріям пацієнтів не рекомендується до отримання подальшої інформації.

 

Особливості застосування.

Моніторинг дихальної функції під час відновлення.

Штучна вентиляція легень обов’язкова до відновлення адекватного самостійного дихання після реверсії нейром’язового блоку. Вентиляція легень може бути продовжена при застосуванні препаратів, що пригнічують дихальну функцію.

Якщо після екстубації повторно виникає нейром’язова блокада, необхідно забезпечити адекватну вентиляцію легень.

 

Вплив на гемостаз.

Під час досліджень in vitro додаткова пролонгація aPТT та PT спостерігалась для сугамадексу в комбінації з антагоністами вітаміну К, нефракціонованим гепарином, низькомолекулярними гепариноїдами, рувароксабаном і дабігатраном.

У ході досліджень за участі здорових добровольців дози сугамадексу 4 мг/кг та 16 мг/кг отримували максимальні значення пролонгації aPТT при 17 та 22 % відповідно та PT при 11 та 22 % відповідно. Ці граничні значення пролонгації aPТT та РТ спостерігалися протягом короткого часу (менше 30 хвилин). Грунтуючись на базі даних клінічної інформації (n=1738), можна стверджувати, що не було клінічно значущого ефекту при застосуванні сугамадексу як монотерапії чи в комбінації з іншими препаратами у разі виникнення перед- чи постопераційної кровотечі.

Беручи до уваги короткочасний вплив сугамадексу на граничну пролонгацію aPTT та PT при застосуванні сугамадексу як при монотерапії, так і в комбінації з іншими препаратами, малоймовірно, що сугамадекс підвищує ризик розвитку кровотечі. Так як інформації щодо застосування сугамадексу пацієнтам зі встановленою коагулопатією недостатньо, параметри коагуляції потрібно ретельно досліджувати з дотриманням стандартів клінічної практики.

 

Відновлення нейром’язової блокади.

У ході клінічних досліджень повідомлялося про відновлення нейром’язової блокади при застосуванні доз, нижчих від оптимальних (дослідження щодо підбору дози). Для запобігання відновлення блокади необхідно застосовувати дози, рекомендовані для стандартної чи негайної реверсії.

 

Час очікування при повторному введенні нейром’язових блокаторів після реверсії із застосуванням сугамадексу.

Якщо необхідне повторне введення рокуронію чи верокуронію, рекомендований час очікування становить 24 години.

Якщо необхідна нейром’язова блокада до того, як пройшов рекомендований час очікування, необхідно застосовувати нестероїдний нейром'язовий блокуючий агент.

 

Ниркова недостатність.

Застосування сугамадексу пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, включаючи таких, які потребують діалізу, не рекомендується.

 

Взаємодії, спричинені тривалим ефектом рокуронію чи верокуронію.

При застосуванні препаратів, що посилюють нейром’язову блокаду в постопераційний період, необхідно приділяти особливу увагу можливому відновленню нейром’язової блокади. Необхідно звернутися до інструкції для медичного застосування рокуронію чи верокуронію для отримання специфічної інформації щодо препаратів, які посилюють нейром’язову блокаду. У випадку відновлення нейром’язової блокади пацієнт може потребувати механічної вентиляції чи повторного введення сугамадексу.

 

Потенційні взаємодії.

Взаємодія по типу захоплення.

При застосуванні сугамадексу ефективність деяких лікарських препаратів може знижуватися через зниження плазмових концентрацій. У такому випадку необхідно розглянути можливість повторного введення лікарських препаратів, введення терапевтично еквівалентних лікарських препаратів (бажано з іншого хімічного класу) та/чи нефармакологічного втручання.

 

Взаємодія по типу заміщення.

Внаслідок застосування деяких препаратів після сугамадексу може відбутися витіснення сугамадексом рокуронію і верокуронію. В результаті може спостерігатися відновлення нейром’язової блокади. В таких випадках необхідно застосувати штучну вентиляцію легенів. У випадку інфузії застосування препарату, що спричинив заміщення, необхідно припинити. У випадку, коли очікується потенціальна взаємодія за типом заміщення, необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта щодо розвитку симптомів відновлення нейром’язової блокади (приблизно 15 хв) після парентерального введення препарату, що відбулося протягом 6 годин після введення сугамадексу. Взаємодія за типом заміщення спостерігається для деяких лікарських субстанцій (тореміфену, флуклоксациліну та фузидинової кислоти).

 

Анестезія легкого ступеня.

При реверсії нейром’язової блокади під час анестезії іноді спостерігалося зменшення глибини анестезії (наприклад, рухи, кашель, гримаси, смоктання трахеальної трубки), тому при реверсії анестезії необхідно застосовувати додаткові дози анестетиків чи опіоїдів.

 

Печінкова недостатність.

Сугамадекс не метаболізується в печінці та не виводиться за її участі; досліджень щодо пацієнтів з печінковою недостатністю не проводили. Лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю необхідно проводити з великою обережністю. У випадку печінкової недостатності, яка супроводжується коагулопатією (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Застосування в інтенсивній терапії.

Даних щодо застосування сугамадексу в умовах інтенсивної терапії немає.

 

Застосування сугамадексу для реверсії нейром'язової блокади, спричиненої іншими нейромязовими блокуючими агентами (за винятком рокуронію та верокуронію).

Сугамадекс не слід застосовувати для реверсії блоку, спричиненого нестероїдними нейром’язовими блокуючими агентами, такими як сукцинілхолін або сполуки бензилізохіноліну.

Сугамадекс не слід застосовувати для реверсії блоку, спричиненого стероїдними нейром’язовими блокуючими агентами, за винятком рокуронію та верокуронію, оскільки немає інформації щодо ефективності та безпеки для таких випадків.

Сугамадекс не рекомендується застосовувати для реверсії блокади, спричиненої панкуронієм, оскільки інформації щодо його застосування в таких випадках недостатньо.

 

Затримка відновлення.

При станах, пов’язаних зі сповільненим кровотоком (наприклад, захворювання серцево-судинної системи, літній вік, набряки), час відновлення може подовжуватися.

 

Підвищена чутливість до препарату.

Лікар має бути інформований щодо можливості розвитку реакцій підвищеної чутливості до препарату (включаючи анафілактичні реакції) та заходів з їх попередження (див. розділ “Побічні реакції”).

 

Пацієнти, що знаходяться на дієті з контролем натрію.

1 мл препарату містить 9,7 мг натрію. Доза 23 мг натрію розглядається як “без натрію”. Якщо необхідно ввести більш ніж 2,4 мл розчину, це необхідно мати на увазі пацієнтам, що знаходяться на дієті з контролем натрію.

 

Пролонгація QTc-інтервалу.

Клінічні дослідження QTc (n=146) у здорових добровольців продемонстрували, що застосування сугамадексу як монотерапії чи в комбінації з рокуронієм чи верокуронієм не асоціюється з пролонгацією QTc-інтервалу.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Про здатність препарату впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не повідомлялося.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Досліджень щодо взаємодії сугамадексу з іншими препаратами не проводили.

Не можна виключати взаємодію з тореміфеном, флуклоксациліном та фусидовою кислотою (клінічно значимої взаємодії за типом захоплення не передбачається), з гормональними контрацептивами (клінічно значимої взаємодії за типом заміщення не передбачається).

 

Взаємодії, що потенційно впливають на ефективність сугамадексу.

Тореміфен.

Для тореміфену, що має відносно високу константу спорідненості і відносно високу концентрацію у плазмі, існує вірогідність витіснення верокуронію або рокуронію з комплексу із сугамадексом. Тому відновлення відношення T4/T1 до 0,9 може бути сповільнене у пацієнтів, які отримали тореміфен у день операції.

 

Внутрішньовенне введення флуклоксациліну та фусидової кислоти.

Внутрішньовенне введення високих доз флуклоксациліну (інфузія 500 мг або більше) чи фусидової кислоти може призвести до витіснення рокуронію або верокуронію з комплексу із сугамадексом. Застосування високих доз цих препаратів в передопераційній фазі може призвести до затримки відновлення відношення T4/T1 до 0,9. Слід уникати застосування високих доз цих препаратів в післяопераційній фазі (до 6 годин). У випадку, якщо застосування флуклоксациліну чи фусидової кислоти не можна уникнути, потрібно уважно спостерігати за вентиляцією легень, особливо протягом наступних 15 хв після введення.

 

Взаємодії, що потенційно впливають на ефективність інших препаратів.

Гормональні контрацептиви.

Взаємодія між 4 мг/кг сугамадексу і прогестероном може призвести до зниження сили дії прогестерону (34 % AUC), що було схоже на зниження, яке спостерігалося при застосуванні добової дози орального контрацептиву на 12 годин пізніше, що може призвести до зниження ефективності контрацептиву. Для естрогенів очікується зниження ефекту. Тому застосування болюсної дози сугамадексу розглядається як еквівалентне одній пропущеній добовій дозі стероїдних оральних контрацептивів. Якщо оральний контрацептив був застосований у день введення сугамадексу, необхідно звернутися до розділу інструкцій для медичного застосування оральних контрацептивів, що описує дії при пропуску дози.

У разі застосування неоральних гормональних контрацептивів пацієнт повинен використовувати додатковий негормональний контрацептивний метод протягом наступних
7 днів.

 

Вплив на лабораторні тести.

У цілому сугамадекс не впливає на лабораторні тести, за винятком, можливо, кількісного визначення прогестерону в сироватці крові. Порушення цього тесту можливе при плазмовій концентрації сугамадексу 100 мкг/мл.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Сугамадекс – це модифікований гамма-циклодекстрин. Він формує комплекс із нейром’язовими блокуючими агентами рокуронієм і верокуронієм, знижуючи кількість молекул, що зв'язуються з нікотиновим рецептором у нейром’язовому комплексі. Це призводить до реверсії нейром'язової блокади, спричиненої рокуронієм або верокуронієм.

У ході досліджень залежності ефекту від дози сугамадекс застосовували в дозах від 0,5 мг/кг до
16 мг/кг при нейром’язовій блокаді, спричиненій рокуронієм (0,6, 0,9, 1,0 і 1,2 мг/кг рокуронію броміду з дозою підтримки або без неї) або верокуронієм (0,1 мг/кг верокуронію броміду з дозою підтримки або без неї). Сугамадекс застосовували в різні моменти часу блокади та при різній глибині блокади. У цих дослідженнях спостерігалася чітка залежність ефекту від дози.

Сугамадекс можна застосовувати в різні моменти часу після введення рокуронію або верокуронію броміду.

 

Стандартна реверсія – глибока нейромязова блокада.

Під час основного дослідження пацієнти були розподілені на групи, які отримували або рокуроній, або верокуроній. Після останньої дози рокуронію або верокуронію при рівні 1-2 посттетанічних скорочень застосовували сугамадекс у дозі 4 мг/кг або неостигмін у дозі 70 мкг/кг. Час від початку застосування сугамадексу або неостигміну до відновлення відношення T4/T1 до
0,9 становив:

час (хв) від застосування сугамадексу або неостигміну при глибокій нейромязовій блокаді
(1-2 посттетанічних скорочення), спричиненій рокуронієм або верокуронієм, до відновлення відношення T4/T1 до 0,9.

Нейром’язовий блокуючий агент

Режим лікування

Сугамадекс (4,0 мг/кг)

Неостигмін (70 мкг/кг)

Рокуроній

N

37

37

Середнє (хв) значення

2,7

49

Діапазон

1,2-16,1

13,3-145,7

Верокуроній

N

47

36

Середнє (хв) значення

3,3

49,9

Діапазон

1,4-68,4

46-312,7

Стандартна реверсія – поява T2.

Пацієнти були розподілені на групи, які отримували або рокуроній, або верокуроній. Після останньої дози рокуронію або верокуронію при появі T2 застосовували сугамадекс у дозі 2 мг/кг або неостигмін у дозі 50 мкг/кг. Час від початку застосування сугамадексу або неостигміну до відновлення відношення T4/T1 до 0,9 становив:

час (хв) від застосування сугамадексу або неостигміну при появі T2 після застосування рокуронію або верокуронію до відновлення відношення T4/T1 до 0,9.

Нейром’язовий блокуючий агент

Режим лікування

Сугамадекс (2,0 мг/кг)

Неостигмін (50 мкг/кг)

Рокуроній

N

48

48

Середнє (хв) значення

1,4

17,6

Діапазон

0,9-5,4

3,7-106,9

Верокуроній

N

48

45

Середнє (хв) значення

2,1

18,96

Діапазон

1,2-64,2

2,9-76,2

 

Час реверсії нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм, за допомогою сугамадексу порівнювали з часом реверсії нейром’язової блокади, спричиненої цис-атракуріумом, за допомогою неостигміну. При появі T2 застосовували 2 мг/кг сугамадексу або 50 мкг/кг неостигміну. Застосування сугамадексу призводило до більш швидкої реверсії нейром'язової блокади, спричиненої рокуронієм, порівняно з реверсією нейром'язової блокади, спричиненої цис-атракуріумом, при застосуванні неостигміну:

час (хв) від застосування сугамадексу або неостигміну при появі T2 після застосування рокуронію або цис-атракуріуму до відновлення відношення T4/T1 до 0,9.

Нейром’язовий блокуючий агент

Режим лікування

Рокуроній і сугамадекс
(2,0 мг/кг)

Цис-атракуріум і неостигмін (50 мкг/кг)

N

34

39

Середнє (хв) значення

1,9

7,2

Діапазон

0,7-6,4

4,2-28,2

 

 

 

 

Негайна реверсія.

Час реверсії нейром’язової блокади, спричиненої сукцинілхоліном (1 мг/кг), порівняно з часом реверсії нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм (1,2 мг/кг), за допомогою сугамадексу
(16 мг/кг, через 3 хв після введення нейром'язового блокуючого агента):

 

час (хв) від застосування рокуронію і сугамадексу або сукцинілхоліну до відновлення T1 до 10 %.

Нейром’язовий агент

Режим лікування

Рокуроній і сугамадекс
(16,0 мг/кг)

Сукцинілхолін

(1,0 мг/кг)

N

55

55

Середнє (хв) значення

4,2

7,1

Діапазон

3,5-7,7

3,7-10,5

Були отримані такі дані за часом відновлення при застосуванні 16 мг/кг сугамадексу після введення 1,3 мг/кг рокуронію броміду:

час (хв) від застосування сугамадексу (через 3 хв після введення рокуронію) до відновлення відношення T4/T1 до 0,9, 0,8 або 0,7.

 

T4/T1 до 0,9

T4/T1 до 0,8

T4/T1 до 0,7

N

65

65

65

Середнє (хв) значення

1,5

1,3

1,1

Діапазон

0,5-14,3

0,5-6,2

0,5-3,3

 

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення дорослим пацієнтам сугамадекс має такі фармакокінетичні параметри: швидка фаза розподілу з періодом напіврозподілу – 2,9 хв; повільна фаза розподілу з періодом напіврозподілу – 27 хв; період напіввиведення –
2,2 години і об’єм розподілу в стабільному стані (Vss) – 15 л. Кліренс препарату – 91 мл/хв. Сугамадекс при застосуванні у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції має лінійну кінетику в дозах від 1 до 16 мг/кг.

Розподіл. Об’єм розподілу сугамадексу у стабільному стані хворого становить 15 л. Ні сугамадекс, ні комплекс сугамадекс-рокуроній не зв'язуються з білками плазми крові або еритроцитами.

Метаболізм. Метаболіти сугамадексу не визначені, сугамадекс виділявся нирками в незміненому вигляді.

Виведення. Період напіввиведення сугамадексу становить 2,2, а кліренс з плазми – 91 мл/хв. Аналіз масового балансу показав, що >90 % дози виводиться протягом 24 годин. 96 % дози виводиться з сечею, із яких 95 % становить незмінений сугамадекс. Виведення з фекаліями і з повітрям, що видихається, становить менше 0,02 % дози.

Ниркова недостатність та вік.

Під час двох фармакокінетичних досліджень, у яких порівнювали показники у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю та у пацієнтів з нормальною нирковою функцією, рівень сугамадексу в плазмі був подібним протягом перших годин після введення. Сумарна експозиція сугамадексу була пролоногованою, експозиція виведення  приблизно в 15 разів вища у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю. У деяких пацієнтів з гострою нирковою недостатністю рівень сугамадексу був мінімально визначуваним в плазмі протягом одного місяця після введення.

Фармакокінетичні параметри сугамадексу, які базуються на фармакокінетичній моделі у дітей та  пацієнтів літнього віку з функції нирок представлені у таблиці.

Типові суб’єкти

Печінковий клас

(кліренс креатиніну в мл/хв)

Кліренс (мл/хв)

Об’єм розподілу при стані рівноваги (л)

Період напіввиведення (години)

Дорослі

Вік - 40 років

Маса тіла - 75 кг

Норма  (100)

84

(22 %)

11,9

2 (19 %)

Середній (50)

48

(22 %)

13,1

3,6 (20 %)

Помірний (30)

29 (23 %)

13,7

6,1 (21 %)

Тяжкий (10)

9

(19 %)

14,2

20,3 (20 %)

Пацієнти літнього віку

Вік - 75 років

Маса тіла - 75 кг

Норма  (80)

72

(26 %)

12,4

2,4 (23 %)

Середній (50)

49

(22 %)

13,1 (24,2 %)

3,5 (19 %)

Помірний (30)

29 (22 %)

13,7

6,1 (20 %)

Тяжкий (10)

8

(19 %)

14,2

21 (23 %)

Підлітки

Вік - 15 років

Маса тіла - 56 кг

Норма  (95)

76 (20 %)

9,3

1,7 (17 %)

Середній (48)

45 (24 %)

10,1

3 (21 %)

Помірний (29)

26 (22 %)

10,5

5,2 (19 %)

Тяжкий (10)

7 (18 %)

10,9

17,8 (18 %)

Діти

Вік - 7 років

Маса тіла - 23 кг

Норма  (51)

40 (21 %)

4,3

1,5 (16 %)

Середній (26)

20 (20 %)

4,5

2,9 (19 %)

Помірний (15)

11 (27 %)

4,6

5,2 (24 %)

Тяжкий (5)

3 (22 %)

4,7

19,4 (23 %)

 

Відмінностей у фармакокінетичних параметрах залежно від статі та національності пацієнтів не спостерігається.

Дослідження фармакокінетики не показали клінічно значимого взаємозв’язку між вагою тіла та об’ємом розподілу.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий водний розчин від безбарвного до злегка жовтого кольору. Осмотична концентрація – 300-500 мОсм/кг, рН – 7-8.

 

Несумісність.

Несумісність спостерігається з верапамілом, ондансетроном і ранітидином.

Брайдан® не можна змішувати з будь-якими препаратами і розчинами, за винятком тих, що вказані у розділі «Спосіб застосування та дози». Якщо препарат вводиться через ту ж інфузійну лінію, що й інші препарати, її необхідно промити 0,9 % розчином натрію хлориду.

 

Термін придатності.

 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці в захищеному від світла місці при температурі 2-30 ˚С; не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Розведений препарат необхідно використати негайно.

Флакони можуть зберігатися без картонної упаковки не більше 5 днів.

 

Упаковка.

По 2 мл або по 5 мл розчину у скляних флаконах, по 10 флаконів у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску.

Застосовується тільки в умовах стаціонару.

 

Виробники.

Н.В.Органон; Органон (Ірландія) Лтд.

 

Місцезнаходження.

Н. В. Органон, 5349 AB Occ, Клоостерштраат 6, Нідерланди.

Органон (Ірландія) Лтд, п/с 2857 Драйнем Роад,

Додаткова інформація

  • Title: - інструкція, показання, протипоказання, виробник, лікарська форма, побічні дії, передозування, склад лікарського препарату